|
Рубрики
О проекте
Общение
Партнеры
|
| no title
 Oksana  29/01/2012 16:37
 1479  0  0.00 (0 голосов) Оцени !
Прости меня за нелюбовь,
За сердце, что болит.
За каждый день,что вновь и вновь,
Оно в огне горит.
До тла сгоревшее ЛЮБЛЮ,
Уже не закричит,
И в темноте уж никогда свеча не загорит. |
|
| 32109496.jpg
darkness 02/01/2012 19:30
1595 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
|
| 32109496.jpg
darkness 02/01/2012 19:30
1822 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
|
| no title
volodumurn 30/12/2011 15:17
1788 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Наказ.
Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.
6.09.11. В.Назаренко.
Мрія мрій.
А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.
13.09.11. В. Назаренко.
Прийшов час і треба змінитися.
Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
Брехня на брехні вже не може вміститися.
Злодійство без меж не повинно творитися.
Скрізь хочуть як не будь на комусь нажитися.
Усе загрібають, не хочуть ділитися.
Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
Хоч як допікають, не можна трудитися.
Хто може - тікають, бо ніде подітися.
Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.
07.08.11. В.Назаренко.
Такі роковини.
Ми хотіли Україну добру та велику.
На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
Оце така незалежність та її здобутки.
Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.
18.08.11. В.Назаренко.
Заради чого7
Шкода дітей, яких мордують в школі.
Навчаючи брехні й непотребу для долі.
Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
Життя перенавчить жорстоко, не по волі.
1.09.11. В. Назаренко.
Так дуріти треба вміти.
Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.
Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.
Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.
Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.
Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.
14.09.11. В.Назаренко.
Примати.
Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.
27.09.11. В.Назаренко.
В партію здоров'я.
Де що маєш, де що знаєш.
Забуваєєш, пам'ятаєш.
Здобуваєш чи втрачаєш.
А головне не помічаєш.
Як за здоров'я не подбаєш.
Все загубиш, сам сконаєш.
Якщо свій розум не тримаєш.
В житті нічого не впіймаєш.
Коли здоров'ю не сприяєш.
То явно з розуму сповзаєш.
В морі брехні перебуваєш.
Не думаєш, чи не встигаєш.
Істину знати не бажаєш.
Та через це не виживаєш.
Все найдорожче полишаєш.
А вихід є, як забажаєш.
В здоров'я партію вступаєш.
Довіру їй завжди являєш.
Підтримуєш і підсобляєш.
Всю Україну виручаєш.
Здоров'ю нації сприяєш.
То й нагороду отримаєш.
Дітей та внуків, всіх спасаєш.
І благодаттю вдовольняєш.
Ну що ще треба, як гадаєш?
6.02.11. В. Назаренко.
Що бажаєм, а що маєм
Час минає день за днем
Сонце світить ,ми живем
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем
Талантів, геніїв шукаєм
За десять літ вже дещо маєм
Чимало творів випускаєм
Нажаль постійно відчуваєм
Підтримки владної не маєм
Її постійно скрізь шукаєм
Дику культуру не сприймаєм
Всі біди лиш від неї знаєм
В державі нашій відмічаєм
І виправить цей стан бажаєм
Лиш цю доктрину висуваєм
У творах наших розвиваєм
Мистецтва користь висвітляєм
Та успіху з цього чекаєм
Надрукувати поспішаєм
Але можливості не маєм
Хоч всі шляхи завжди шукаєм
Та проти дію відчуваєм
І читачів не досягаєм
На жаль це так, маєм що маєм
В.Назаренко
Погань.
Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.
9.09.11. В. Назаренко.
Підлі гроші.
Без грошей хто-життя втрачають.
Їх як людей не поважають.
Ніяк, ніде не виручають.
У рабство гонять, чи вбивають.
Закони їх не захищають.
Таку властивість люди мають.
З грошима люблять та вітають.
Без грошей людьми не вважають.
Всі, хто гроші якось мають.
Неправедно добувають.
Чини собі любі купляють.
Та чесно жити не бажають.
Себе надмірно поважають.
За покидьків не сприймають.
В душі своїй все ж добре знають.
Чого варті, що ховають.
Що заслужили - поковтають.
В свій час в штани понакладають.
Злодійства гучно відригають.
Та пізно буде, хай конають.
Свиням свиняче визначають.
І так по-їхньому кінчають.
12.09.11. В. Назаренко.
Всього на-всього.
Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.
Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.
15.10.11. В.Назаренко.
Цікавість.
Літає анекдот один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.
Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.
31.10.11. В. Назаренко.
Цікавість. 2
Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.
Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.
1.11.11. В. Назаренко.
Н. Єфремовій.
Чергову брехню за №1351-Н-07 отримав. Ганьба неминуча.
Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.
Мерзотники.
А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.
Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.
Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.
5.11.11. В. Назаренко.
Поламати лохотрон.
Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.
21.11.11. В. Назаренко.
Гімн добродія.
Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.
Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.
Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.
Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.
3.12.11. В. Назаренко.
Смута.
Моя думка все гуляє.
Завжди спокою не має.
Дуже вільно сновигає.
Все чогось та десь шукає.
Проблеми різні розгрібає.
Здебільш брехню перебирає.
А істину собі складає.
Уважно все щось розглядає.
Та все більше помічає.
Що мало праведного знає.
Увагу знову привертає.
Що Україна вимирає.
Народ світ за очі тікає.
Та за якісь гріхи конає.
І явно дурістю хворає.
Тому всі біди притягає.
Вину признати не бажає.
І виходу не відшукає.
А свинство залюбки приймає.
І це ніяк не подолає.
Хоч вже і не залежність має.
Та успіхів в житті не знає.
Можливо збоку хтось впливає.
Злодіїв різних підбирає.
Та партії із них складає.
Смуту в суспільство підкидає.
Досить майстерно виступає.
Для дурнів теми підбирає.
Від справ людських відволікає.
При тім уважно спозирає.
Як цей розбрід все роз’їдає.
Суспільство тишком підриває.
Цим тішиться і підсобляє.
Цькувати дурнів ледь встигає.
Від благо дійства відвертає.
Населення це все приймає.
Злочинців до керма пускає.
Злочинну владу вибирає.
Свинство та дурість зберігає.
А хтось свій урожай збирає.
Грабує, дурить, викрадає.
Ось так держава загниває.
Той дехто вигоду надбає.
На незалежність вже начхає.
Вона як видно не спасає.
А Україна все втрачає.
Розум і совість не вітає.
До чого дійде дідько знає.
А думка все собі гуляє.
Нові проблеми підіймає.
І скоро ще щось відкопає.
16.12.11. В. Назаренко.
Хіба народні.
І знову пруться в депутати.
Чомусь так хочуть керувати.
Щоб черево своє напхати.
За шкуру власну краще дбати.
Народ дурити й оббирати.
Який все мусить вимирати.
По телевізору щоб побрехати.
В газетах пики хизувати.
Закони всяк ігнорувати.
Та конституцію пенати.
Корупцію стимулювати.
На Україну їм начхати.
Це не народні депутати.
Женіть їх люди добрі з хати.
Якщо посміють завітати.
16.12.11. В. Назаренко.
І де вони такі тільки бралися.
Не пишуть це кореспонденти.
І не свідчать документи.
Що українські президенти.
Всі що були-чиїсь агенти.
Досить злочинні елементи.
Хоч би де совісті набралися.
Не працювали, лиш пишалися.
Випендрювалися та каталися.
По світу білому таскалися.
Екскурсіями вдовольнялися.
За кошт державний розважалися.
Діла робити не намагалися.
То ж нікчемами і оставалися.
Бо для України не старалися.
За свою шкуру турбувалися.
А за обов’язки й не бралися.
Закони лиш декларувалися.
Виконувати їх і не збиралися.
Багатства тихо розкрадалися.
До конституції ж зверталися.
Як роковини приближалися.
А ще й гарантами назвалися.
На ній порядними бути клялися.
Насправді нею тільки гралися.
А керуватися й не збиралися.
Над правами людей познущалися.
Народ вимирав – не переймалися.
Від цього і не хвилювалися.
Можливо навіть потішалися.
І де ви тільки такі бралися.
Безвідповідальністю хизувалися.
Безкарними залишалися.
Треба щоб часи помінялися.
Треба щоб за них трохи взялися.
Щоб вони за все поквиталися.
А за свої підлості щоб проклялися.
І пеклом за все покаралися.
19.12.11. В. Назаренко.
|
|
| Паранойя
DenisL 23/12/2011 12:51
1615 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Чья-то тень стоит за спиной
обернусь и она исчезает,;
Тихо на ухо шепчет - ТВОЯ!
Вот только душа твоё имя не знает...
Я безмолвно пойду в темноте,
Затеряюсь во мраке полночном!
И я ненавижу теперь солнца свет -
он твою найдёт тень - знаю точно!
Но укроюсь я ночью и в ней растворюсь,
попадусь я легко к звёздам в сети...
Но луна предаёт, и её я боюсь,
Ведь придёт твоя тень в лунном свете!
Неизбежно приходит рассвет -
Прогоню! Ведь живу я ночами.
И привык я к тому что "нас" нет,
но ищу твою тень я глазами...
Уходи, я прошу тебя, прочь!
Солнца нет - только лучик в оконце.
Ну почему сейчас день... а не ночь?
И зачем... так к себе манит солнце? |
|
| История одной жизни
DenisL 23/12/2011 12:50
1637 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Хоть раз Вы думали о жизни?
И Ваш ответ скорее «Да»!
Счастливыми Вы часто были,
Но так ведь было не всегда?
Мы строим планы, мы мечтаем –
И этим лишь смешили Бога.
И мы ведь сами твердо знаем
Что мы хотим уж больно много.
А как ведь здорово бы было,
Чтоб все сбывалось побыстрее…
И если горе не убило,
Так значит стали мы сильнее.
А жизнь не сложная ведь штука
Мы усложняем её сами
Желай, мечтай, не падай духом –
Ведь мир наполнен чудесами!
А так живем мы не напрасно!
Один лишь раз и потому,
Мы с Вами все однообразны
И жизнь приходит к одному:
Рождались, плакали, смеялись,
Росли, ходили и болели.
Мы обнимались, целовались,
И ненавидели… жалели…
Любили, просто восхищались,
Потом страдали… забывали…
Учились, чем-то занимались,
Работали и забивали…
Женились и детей рожали,
Кто всех бросал, а кто-то нет.
Мы восхищали, обижали,
Мы врали и творили грех…
Мудрее стали – мы созрели.
Ошибки стали исправлять…
Мы с Вами просто постарели…
А молодости негде взять…
И всё! Прожили? Слишком быстро…
А ведь хотели мы ТАК МНОГО…
Нам больше ничего не слышно…
Все в черном. Слёзы. Крышка гроба…
© Copyright: Денис Лысак, 2011 |
|
| Разлука
DenisL 23/12/2011 12:48
1833 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Глаза безмолвно смотрят в даль,
для них любовь давно забылась.
Тебе не важно - а мне жаль,
что наше "МЫ" на два разбилось.
Что было в прошлом - не отнять,
как в сердце не унять мне чувства.
Меня ты не желаешь знать,
а я - лишь в шаге от безумства.
Себя я не жалел жертовно,
давал любовь - а ты мне ссоры.
Не быть нам вместе - и мы словно
два вожака единой своры.
Что с нами стало - я не знаю,
ответ искать я не хочу.
Ты говоришь - я умолкаю,
а скажешь - вовсе замолчу.
Ушла любовь, покинув сердце,
следы оставив за собой.
Ушла... и в моём сердце дверцу
закрыла плотно за собой.
А уходя разбила душу,
все краски забрала с собой,
смогла оставить только стужу,
прогнать весну седой зимой.
Мне всё же тяжело забыть...
Тебе, любовь моя - спасибо!
Меня ты не смогла убить,
а ты умри... умри красиво... |
|
| Год 2009-2010
Katerina 15/12/2011 16:15
1542 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Идут года и незаметно, всё меняется вокруг…
Лучший друг - теперь твой враг,
Изменилось, это факт.
На базе больше не смеются,
Постепенно, угасав, растворилась наша дружба,
Год иль два уже назад…
Класс хороший разбежался, поступили кто куда,
С грустью только вспоминаем:
«Круто было нам тогда!»
Полна надежд и ожиданий хотела я уйти во спорт
И продолжить, и исполнить наш шутливый разговор,
Когда Лариса говорила, что я тренером приду
Я хотела, я мечтала, я стремилась наяву…
Но потом, вдруг всё сломалось,
Почему? Когда? И где?
Всё случилось незаметно, как в кошмарном детском сне.
И прощаясь я не знала, как будет тяжело потом:
Класс завести, уйду из спорта, потеря веры
И увы, второй год без просветлений
Я живу лишь бы прожить,
Одев маску ожиданий,
Что может в будущем потом
Найду покой, найду свой «дом».
Любовь конечно это чудно,
Но какого всё променяв,
Остаться только с этим чувством
Остальное потеряв… |
|
| Уход
AnoDominie 09/12/2011 12:38
1608 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Писалось после просмотра фильма "Высоцкий. Спасибо, что живой"
Мне больше нечего сказать тебе, прости.
Я стала нервной и немного странной.
Поэзией, прекрасной и желанной,
Меня тошнит. Нам с ней не по пути.
Когда-то всё писалось - и про тени,
И про любовь, где взорваны мосты.
И про борьбу... "Со смертью Я на ты..."?
Я не Высоцкий - светоч поколений.
Я и не Бродский, ведь свое лицо
Я помню в зеркале, не находя подмены,
Меня пугают века перемены,
Поэтому, Я к счастью, и не Цой.
Так кто же Я? Не Воннегут, не Курт,
Пытаюсь заново, но всё опять по кругу.
Стихи, что нравятся по дружбе только другу?
Быть может, Я, "поэт" - простой манкурт?
Мне больше нечего сказать тебе, прости.
Всё кончено давно, всё отзвенело.
Оглядываюсь молча, ошалело
Пегас устал. Устал меня нести.
Искать причины краха? Не могу.
Все лгут: "Прекрасно!" Лести не измерить.
Скажите правду! Можете поверить:
Я буду вечно у Судьбы в долгу.
5 декабря 2011 |
|
| no title
linsmo 02/12/2011 19:56
1626 0 0.00 (0 голосов)Оцени !
Я тебя не видел ни разу
Но уже позабыть не могу!
Ведь любовь она как зараза
Подхватил в холодном пруду
Те глаза что лесная поляна
Зеленеют на каждом шагу
Нарисуй мне свой облик безмолвный
И поверь я его сберегу!
Голос твой я ни разу не слышал
Будто эхо на том берегу
Но уверен он самый прекрасный
Словно птицы запели в саду
Нарисуй мне свой облик безмолвный
Я своей пустотой отплачу.
Смолин Н. А.
|
|
|
|
Поиск
Вход
Кто активен
35 пользователь(ей) активно ( 12 пользователь(ей) просматривают Галерея изображений) Участников: 0 Гостей: 35 далее...
Произведения
|
"Наше творчество"
) Дата (
