Не залишай мене, коханий мій, благаю. Нехай при зустрічі ще дужче нам болить, Та я життя без тебе вже не уявляю… Невже тобі так легко залишить? Так легко позабути нашу ніжність… Всі наші мрії, та оті бажання… Хіба так легко зрадить оту вічність, Що нам відміряна для нашого кохання?... Мені зриває дах, коли ти поруч… Такий холодний, дуже грубий та чужий… І хочеться мені злетіти вгору, Бо відчуваю, що ти вже не мій… Роблю дурниці, як останній бовдур. Ненавиджу себе за це дарма. Невже за те, що ти так охолонув… Я маю відплатити все сама?... Мені начхати на моє майбутнє, І на своє здоров’я теж начхати… Лише для того, щоб увагу привернути Я ладна була б і з даху стрибати… Пробач мені за все, тебе благаю… Якщо ти хочеш – більше не побачиш Мене… Я так тебе кохаю… І дуже сподіваюсь, що пробачиш… Я ладна була на весь світ кричати, Та тобі слів моїх було замало… Я ладна була ТАК тебе кохати, Що я б померла, але все ж кохала… Благаю, не цурайся мене, любий! Ти просто мене ріжеш без жалю… Ти можеш бути як завгодно грубий, Проте не забувай, що я ЛЮБЛЮ! Люблю. І все одно, що скажуть люди… І все одно, як ти від мене відійдеш… Та я скажу. Нехай мене осудять, Нехай ти посмієшся і штовхнеш… Прилину я до тебе з поцілунком, Вже знаю, що відвернешся тоді… Пройдуть тоді вже сумним візерунком Круги моєї долі по воді… Мене не стане. Тобі буде легше. Запам’ятай, коханий, назавжди: З тобою поруч буде моє серце… Навіть коли мене не стане у житті…
|