Весна не змінила нічого, все той же сніг…
Все ті ж крижані обличчя й холодні ночі
Вбивали мене, та скажи мені, як ти зміг
Своїми піснями мої запалити очі?

Нічого не чую, лише тільки голос твій
Мене обіймає і я підіймаю руки
І наче злітаю у небо на крилах мрій,
Вбираючи серцем шалених акордів звуки.

І вже не спинити потік нескінченний думок.
Віднині й назавжди: яскрава, щаслива і вільна.
Я зроблю нарешті свій перший рішучий крок!
Я вдячна тобі. Ти змінив мене дуже сильно.

Я дякую небу за тебе, за твої думки,
За те, як палають твої нереальні очі.
Я теж запалала. Так само яскраво як ти.
Мій світ відтепер кольоровий. Бо я так хочу:)