 Весна не змінила нічого, все той же сніг… Все ті ж крижані обличчя й холодні ночі Вбивали мене, та скажи мені, як ти зміг Своїми піснями мої запалити очі?
Нічого не чую, лише тільки голос твій Мене обіймає і я підіймаю руки І наче злітаю у небо на крилах мрій, Вбираючи серцем шалених акордів звуки.
І вже не спинити потік нескінченний думок. Віднині й назавжди: яскрава, щаслива і вільна. Я зроблю нарешті свій перший рішучий крок! Я вдячна тобі. Ти змінив мене дуже сильно.
Я дякую небу за тебе, за твої думки, За те, як палають твої нереальні очі. Я теж запалала. Так само яскраво як ти. Мій світ відтепер кольоровий. Бо я так хочу:)
|