Рубрики
О проекте
Общение
Партнеры

Не вошедшие в рубрики : Дідова наука (віра)
Написал Гость в 11/05/2010 21:17:45 (1014 прочтений) Стихи того же автора

«Що таке віра?» - діда запитав,
Складали сіно ми на косовиці.
Дідусьо мій спочатку промовчав,
Задумавсь і погладив, чось, копицю:
«О, хлопче, віра - то святе!
То те, що світом і людьми керує!
Без віри - то людина пропаде
І весь свій вік, усе життя змарнує,
Бо лиш приходим ми в цей грішний світ,
Лишень рождаємось - як вірити судилось,
Що завтра сонце стане в цій порі,
Що дощик впаде, як земля зпостилась.
що пташка заспіває на вікні,
Що зацвіте троянда на подвір*ї,
Що всі страхи будуть лише у сні,
Що сніг зійде весною на узгір*ї.
Людина лише вірою й живе
І в день наступний, і в своє майбутнє
Ця віра їй добитися зове
Й зробити щось у своїм житті путнє.
То віра у батьківськую любов,
То віра у святі Закони Божі,
Вона бурлить у тобі, наче кров,
Підкаже, що робити, хлопче, гоже.
Найбільше віра, внучку, ожива,
Коли ти сам її в душі тримаєш,
Коли усякі новії діла
Із вірою, що скінчиш, починаєш.

Отож, онучку, незважай на страх
І не дивись на всякі перешкоди,
Спитай у серця свого попервах,
Бо серденько - то дзвін твого народу!
Воно підкаже, що робити слід
І як в собі ту віру укріпити,
А з вірою і сам гірчак - то мід,
І нізашО тебе вже не скорити!»

«Що таке віра?» - діда запитав,
Складали сіно ми на косовиці.
Дідусьо мій спочатку промовчав,
Задумавсь і погладив, чось, копицю:
«О, хлопче, віра - то святе!
То те, що світом і людьми керує!
Без віри - то людина пропаде
І весь свій вік, усе життя змарнує,
Бо лиш приходим ми в цей грішний світ,
Лишень рождаємось - як вірити судилось,
Що завтра сонце стане в цій порі,
Що дощик впаде, як земля зпостилась.
що пташка заспіває на вікні,
Що зацвіте троянда на подвір*ї,
Що всі страхи будуть лише у сні,
Що сніг зійде весною на узгір*ї.
Людина лише вірою й живе
І в день наступний, і в своє майбутнє
Ця віра їй добитися зове
Й зробити щось у своїм житті путнє.
То віра у батьківськую любов,
То віра у святі Закони Божі,
Вона бурлить у тобі, наче кров,
Підкаже, що робити, хлопче, гоже.
Найбільше віра, внучку, ожива,
Коли ти сам її в душі тримаєш,
Коли усякі новії діла
Із вірою, що скінчиш, починаєш.

Отож, онучку, незважай на страх
І не дивись на всякі перешкоди,
Спитай у серця свого попервах,
Бо серденько - то дзвін твого народу!
Воно підкаже, що робити слід
І як в собі ту віру укріпити,
А з вірою і сам гірчак - то мід,
І нізашО тебе вже не скорити!»

Оценка: 0.00 (0 голосов) - Оцените этот стих -


Другие стихи
01/11/2020 14:21:30 - Портреты юдиц с жасмином и алмазами
25/10/2020 15:36:55 - Портреты юдиц с вишнями и ядом
09/10/2020 14:16:14 - Портреты юдиц за чтением и в трауре
09/10/2020 11:25:07 - Если скучно - лист возьму, бумагу
02/10/2020 21:01:17 - Портреты юдиц за млечными столами
27/09/2020 9:00:16 - Верю в истину боли сердечной...
26/09/2020 15:18:13 - Портреты юдиц за винтажными декорациями
20/09/2020 16:07:48 - Портреты юдиц в эфирной лепнине
11/09/2020 12:42:58 - Портреты юдиц в нагорном сумраке
04/09/2020 12:20:12 - Портреты юдиц в диаментной цвети

Комментарии принадлежат их авторам. Мы не несем ответственности за их содержание.
Отправитель Нити



Original idea by Stoun. Design by ENVOY.name | YogaRadio - Жизнь в гармонии!

Поиск
Вход
Пользователь:

Пароль:

Запомнить

Забыли пароль?

Регистрация
Кто активен
11 пользователь(ей) активно (9 пользователь(ей) просматривают Наше творчество)

Участников: 0
Гостей: 11

далее...
Произведения