Рубрики
О проекте
Общение
Партнеры

Не вошедшие в рубрики : Дідова наука (журба)
Написал Гость в 12/05/2010 19:30:05 (954 прочтений) Стихи того же автора

«Чому то люди журяться, дідусь?» -
Я запитав, як йшли ми по суниці:
«Я й сам не знаю, деколи чомусь
Так хочеться поплакать, пожаліться.»
Дідусь мовчав, зігнувся, під кущем
Знайшов суничку і підніс до сонця:
«От, бачиш, як в промінчику цвіте
І як іскриться, ніби у віконці!
Бо хоче світла, хоче теплоти,
Щоби її, он там, не розтоптали
А обігріли, навіть, коли ми
Від рідних стебел її відірвали.
Дивись, онучку, бачиш у траві
Ті ягодинки, що вгорі, до сонця?
Рожевощокі,пишні і рясні,
А унизу - зелені, хмурі,прісні.

Отак-то, хлопче, і в житті бува,
Коли під сонцем ходим - повно світла!
У радощах і день за днем сплива
І доля якось стелиться привітно.
А як прийдуть осіннії дощі,
А як повіють злії хуртовини -
То, якось, сумно зразу на душі
Й важка журба впадає на людину.
Щоб не розкиснуть, не зжурити дух -
То треба щось приємне пригадати,
Бодай хоч книжку прочитати вслух,
Якимось чином ту журбу прогнати.
Бо та журба тебе, онучку, з*їсть,
А у житті ніколи не поможе.
Отож прийми від мене добру вість -
І не журись ніколи, дай тє Боже!»

«Чому то люди журяться, дідусь?» -
Я запитав, як йшли ми по суниці:
«Я й сам не знаю, деколи чомусь
Так хочеться поплакать, пожаліться.»
Дідусь мовчав, зігнувся, під кущем
Знайшов суничку і підніс до сонця:
«От, бачиш, як в промінчику цвіте
І як іскриться, ніби у віконці!
Бо хоче світла, хоче теплоти,
Щоби її, он там, не розтоптали
А обігріли, навіть, коли ми
Від рідних стебел її відірвали.
Дивись, онучку, бачиш у траві
Ті ягодинки, що вгорі, до сонця?
Рожевощокі,пишні і рясні,
А унизу - зелені, хмурі,прісні.

Отак-то, хлопче, і в житті бува,
Коли під сонцем ходим - повно світла!
У радощах і день за днем сплива
І доля якось стелиться привітно.
А як прийдуть осіннії дощі,
А як повіють злії хуртовини -
То, якось, сумно зразу на душі
Й важка журба впадає на людину.
Щоб не розкиснуть, не зжурити дух -
То треба щось приємне пригадати,
Бодай хоч книжку прочитати вслух,
Якимось чином ту журбу прогнати.
Бо та журба тебе, онучку, з*їсть,
А у житті ніколи не поможе.
Отож прийми від мене добру вість -
І не журись ніколи, дай тє Боже!»

Оценка: 0.00 (0 голосов) - Оцените этот стих -


Другие стихи
25/10/2020 15:36:55 - Портреты юдиц с вишнями и ядом
09/10/2020 14:16:14 - Портреты юдиц за чтением и в трауре
09/10/2020 11:25:07 - Если скучно - лист возьму, бумагу
02/10/2020 21:01:17 - Портреты юдиц за млечными столами
27/09/2020 9:00:16 - Верю в истину боли сердечной...
26/09/2020 15:18:13 - Портреты юдиц за винтажными декорациями
20/09/2020 16:07:48 - Портреты юдиц в эфирной лепнине
11/09/2020 12:42:58 - Портреты юдиц в нагорном сумраке
04/09/2020 12:20:12 - Портреты юдиц в диаментной цвети
03/09/2020 21:46:47 - gdhdgsfdddyxargugsozwcs

Комментарии принадлежат их авторам. Мы не несем ответственности за их содержание.
Отправитель Нити



Original idea by Stoun. Design by ENVOY.name | YogaRadio - Жизнь в гармонии!

  Rambler's Top100     МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Поиск
Вход
Пользователь:

Пароль:

Запомнить

Забыли пароль?

Регистрация
Кто активен
11 пользователь(ей) активно (8 пользователь(ей) просматривают Наше творчество)

Участников: 0
Гостей: 11

далее...
Произведения