***
Життя, чому воно таке? Щасливе для когось, а для мене сумне. Чому? Спитаєте мене. Сумне, бо сіра хмара за вікном, накрила радість рушником. Лише вітер за вікном, дерева колише. І як же самотньо, бо ніхто не подзвонить, ніхто не напише. Чому? Чому! Я себе питаю : Чому я не пташка ? Що в небі літає, і жалю не знає. Чому не дитина ? Що життю радіє, і горя не знає. Чому так склалося, не знаю, і піднімаючись, сльозу я витираю, бо далі в те життя, я рухатися маю. І рухаючись далі, Все більше й більше помічаю, як люди, звірі та пташки, Всі на світі мають пари, а я чомусь на одині. А так хочеться бути з тією, яка скаже : " Я буду з тобою, я буду твоєю". ( Островський Р.С.) |