й навік злітаю...

Дата 24/06/2008 10:38:08 | Тема: О себе

Щемить від болю сантиметрик кожний,
Стоптались до дірок старі підошви,
Пожовк усесвіт, золотиться листя,
Горять разки клинового намиста.
Я по бруківці ковзаю, стрибаю,
Та осінь із дощем наздоганяє…
Перечіпляюсь і біжу кудись щосили,
Весь макіяж води потоки зовсім змили.
Думки, турботи десь позаду залишаю,
Й стрілою болю в небеса навік злітаю.


---



Этот стих поступил с сайта Стихи поэтов современности
https://poets.com.ua

URL этой статьи:
https://poets.com.ua/modules/news/article.php?storyid=1445