Старці...

Дата 09/01/2009 20:17:12 | Тема: Философские

Степом білим, розірваним, кинутим
Вів старців молодий поводир.
У ряднину стареньку він кутався
Та не гріє ж, бо стерта до дир.

Вітер білий, колючий, нещадний
По обличчю мов лезом пробіг.
Вів хлопчина нещасних холодних,
До край степу він вів тих сліпих.

Боже милий! Святая Марія…
Лише вуста од вітру тремтять.
Захистіть ви хоча б ту дитину,
Най на покуті не спочивать.

Він дійшов до хатини край поля
Він довів туди старців сліпих.
Лише доля, нестерпная доля
Зберегла, та ще воля святих.

Не послідньої ночі те сниться
Дике поле, та сніг, білий сніг.
Та Вкраїна сліпих та голодних
Що захищена біллю святих!

---



Этот стих поступил с сайта Стихи поэтов современности
https://poets.com.ua

URL этой статьи:
https://poets.com.ua/modules/news/article.php?storyid=3009