Послання
Дата 18/02/2009 17:03:46 | Тема: Социальные
| Сидів козак якось на верхів'ї гори І думав свою вкрай болючую думу «Коли ж, Україно тебе заклеймили пани?» Полилися сльози від горя та суму...
Ой Баття ви братя, ви ж нащадки людей Що за неньку кістьми полягали І коли ж він настав, той Богом проклятий день У який, ви свободу свою лицемірам віддали?
Куди він подівся-ваш незламаний дух Де ваша віра, де потяг до волі Невже, голос народу назавжди ущух?! Невже ми сгасаемо люди поволі?!
Згадайте хто ми! Ми ж бо є Українці Згуртуватися маемо заради мети Ми слабкі, бо діемо завжи по одинці Лети Моя думо, до народу лети Поки ще залишилися оті Українці!
---
|
|