Послання

Дата 18/02/2009 17:03:46 | Тема: Социальные

Сидів козак якось на верхів'ї гори
І думав свою вкрай болючую думу
«Коли ж, Україно тебе заклеймили пани?»
Полилися сльози від горя та суму...

Ой Баття ви братя, ви ж нащадки людей
Що за неньку кістьми полягали
І коли ж він настав, той Богом проклятий день
У який, ви свободу свою лицемірам віддали?

Куди він подівся-ваш незламаний дух
Де ваша віра, де потяг до волі
Невже, голос народу назавжди ущух?!
Невже ми сгасаемо люди поволі?!

Згадайте хто ми! Ми ж бо є Українці
Згуртуватися маемо заради мети
Ми слабкі, бо діемо завжи по одинці
Лети Моя думо, до народу лети
Поки ще залишилися оті Українці!






---



Этот стих поступил с сайта Стихи поэтов современности
https://poets.com.ua

URL этой статьи:
https://poets.com.ua/modules/news/article.php?storyid=3720