"Надіявся не марно"

Дата 09/03/2011 10:50:00 | Тема: О себе

Невблаганно час біжить
Швидко так життя минає.
Вже на скронях сніг лежить,
Хоч душа іще палає.

Сонечко уже не гріє,
Але ще таке привітне,
А душа про щастя мріє,
Серце аномально квітне.

І хіба я винен, люди,
Що під ребра біс пробрався.
Птах-любов літа повсюди.
От я й знову закохався.

Не даремно мав надію,
Що зустріну ще весну.
І підступно вже радію,
Що до ранку не засну.

Проведу я з нею ніч
Так немов вона остання.
Ой, яка ж то гарна річ
Весну стріти і кохання.



Этот стих поступил с сайта Стихи поэтов современности
https://poets.com.ua

URL этой статьи:
https://poets.com.ua/modules/news/article.php?storyid=7279