самые-самые первые порывы:)))
Дата 10/04/2008 22:57:27 | Тема: Бредовые
| Та же ситуация, что и у *ромашки*, учительница в 3 классе задала написать всем стишок, чтоб мы смогли проявить свои способности… кто белые стихи, кто даже в рифму… начало у всех одинаковое «небо блакитне, сонце привітне» вот что получилось у меня, но это явная жуть, хм...
Небо блакитне, сонце привітне, Радо всміхаеться нам, Всюди красиво, всюди привітно, Всюди і щебет і гам... Пташки співучі в небі літають, Голосно пісню ведуть, Гарно щебечуть, ніжно співають, Радість нам принесуть... Листя шепоче з вітром легеньким, Пісню співають одну, Як в небі синім, ключ журавлиний, Мчить на в країну свою...
На этом мои творческие порывы бы и закончились, но в 10м классе, надо было написать сочинение на тему : «Я мав би за найвищу нагороду, потрібним бути рідному народу»... и тут меня вдруг осенило, что писать это долго и нудно, а звучит оно, как стих… и я накатала… правда, здесь не весь стих, а только то, что я помню...
Я мала б за найвищу нагороду, Потрібною бути рідному народу. Зробити і свій внесок в світ, Щоб залишити після себе слід.
Життя прожити треба нам не марно, Зробити треба щось нам у житті, Хоча не буде все життя безхмарне, Та все ж не треба зраджувати меті...
Я хочу, щоб країна процвітала, Щоб люди жили в мирі і добрі, Щоб горе і печаль людей минали, Щоб діти виростали, у щасті, не журбі.
Та що може здається лише одна людина, Ні геній, ні учений, проста, така, як я, Та все ж і прості люди будують Україну, Бо всі ми українська велика сім”я.
---
|
|