Рубрики
О проекте
Общение
Партнеры



"Наше творчество" Всего:419 (419)
А это мы Всего:184 (184)
Город, в котором я живу Всего:38 (26)
Павлоград (12)

   Сейчас 641 изображений в базе.    

Список

Изображение No. 121-150 (из 641)« 1 2 3 4 (5) 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 22 »


главное не в этом

главное не в этомПопулярное
АвторLentaБольше изображений от Lenta    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление02/03/2012 20:14    
Просмотров1544   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
я буду твоим ангелом,телохранителем,
главное чтоб вовремя заметили всё эти зрители,
главное чтоб поняла сама ты суть,
я не рвусь к чему-то там,скорее стремлюсь.
Я докажу что лучшая и ты это поймешь,
незнаю будет поздно или просто дождь,
главное не в этом и совсем не то,
все люди злые,а зло всегда все за одно.
Моя любовь крепка,как камни с гор,
и в ком-то может быть течет сейчас моя любовь,
Но в миг остановить её не подсилу вам
я не кидаю слов,на ветер,только на уста,
не прошу о помощи,только помогаю,
знаешь это даже проще,то,что между нами.
Я не прошу прощения и не унижаюсь,
я ценю людей,но перед ними не склоняюсь...

no title

no titleПопулярное
АвторLentaБольше изображений от Lenta    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление02/03/2012 20:10    
Просмотров1398   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
и я пишу о тебе,перепелняя строчками
свое дыхание,буквы не ровным подчерком
очерком,пыталась донести
то что тебе уже увы не нужно,прости.
Прости меня за то,что было лишнее,
я тебе донесу все то,что ты не услышала.
Дождь с крыши и ромашки,твои глаза
это очень здорово когда ты веришь в чудеса...
Небеса и голос твой-нежный,такой родной,
снова пою тебе и ты мне снова спой,
ангел мой,мой телохранитель
защети меня от всех тех слов и принципов...
Ведь в принцепи ничего не страшно,
но твоя потдержка-это очень важно,
ты мне веришь-знаю,это словно сон,
каждую ночь мне снится тот осенний клен,
который темной ночью влюблен в тебя,
я обожаю твои темно-светлые глаза,
я так люблю твои руки,твои ладони,
прости меня за все,давай как раньше станем добрыми,
прости меня за нелепые ответы,за эти песни прости,
в которых грустные куплеты,
я это исправлю,обыщаю,веришь?
ведь ради тебя все это просто мелочи....

Істини іскрини для людини.

Істини іскрини для людини.Популярное
АвторvolodumurnБольше изображений от volodumurn    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление27/02/2012 15:00    
Просмотров1514   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
                      Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11.    В.Назаренко.


        Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11.            В. Назаренко.



 Прийшов час і треба змінитися.

  Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
  Брехня на брехні вже не може вміститися.
  Злодійство без меж не повинно творитися.
  Скрізь хочуть як не будь на комусь нажитися.
 
  Усе загрібають, не хочуть ділитися.
  Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
  В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
  Хоч як допікають, не можна трудитися.

  Хто може - тікають, бо ніде подітися.
  Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
  Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
  Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

  07.08.11.  В.Назаренко.  



                  Такі роковини.

  Ми хотіли Україну добру та велику.
  На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
  Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
  З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
  Оце така незалежність та її здобутки.
  Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

  18.08.11.  В.Назаренко.


     Заради чого7

  Шкода дітей, яких мордують в школі.
  Навчаючи брехні й непотребу для долі.
  Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
  Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

   1.09.11.     В. Назаренко.  


Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11.        В.Назаренко.





                   Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11.       В.Назаренко.






                  В партію здоров'я.

          Де що маєш, де що знаєш.
          Забуваєєш, пам'ятаєш.
          Здобуваєш чи втрачаєш.
          А головне не помічаєш.
         
          Як за здоров'я не подбаєш.
          Все загубиш, сам сконаєш.
          Якщо свій розум не тримаєш.
          В житті нічого не впіймаєш.

          Коли здоров'ю не сприяєш.
          То явно з розуму сповзаєш.
          В морі брехні перебуваєш.
          Не думаєш, чи не встигаєш.

          Істину знати не бажаєш.
          Та через це не виживаєш.
          Все найдорожче полишаєш.
          А вихід є, як забажаєш.

          В здоров'я партію вступаєш.
          Довіру їй завжди являєш.
          Підтримуєш і підсобляєш.
          Всю Україну виручаєш.
   
          Здоров'ю нації сприяєш.
          То й нагороду отримаєш.
          Дітей та внуків, всіх спасаєш.
          І благодаттю вдовольняєш.

          Ну що ще треба, як гадаєш?

          6.02.11.  В. Назаренко.

       

Що  бажаєм,  а що  маєм

Час минає день за днем
Сонце світить ,ми живем
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем
Талантів, геніїв шукаєм
За десять літ вже дещо маєм
Чимало творів випускаєм
Нажаль постійно відчуваєм
Підтримки владної не маєм
Її постійно скрізь шукаєм
Дику культуру не сприймаєм
Всі біди лиш від неї знаєм
В державі нашій відмічаєм
І виправить цей стан бажаєм
Лиш цю доктрину висуваєм
У творах наших розвиваєм
Мистецтва користь висвітляєм
Та успіху з цього чекаєм
Надрукувати поспішаєм
Але можливості не маєм
Хоч всі шляхи завжди шукаєм
Та проти дію відчуваєм
І читачів не досягаєм
На жаль це так, маєм що маєм

             В.Назаренко



   

       Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.09.11.                         В. Назаренко.



         Підлі гроші.

Без грошей хто-життя втрачають.
Їх як людей не поважають.
Ніяк, ніде не виручають.
У рабство гонять, чи вбивають.
Закони їх не захищають.
Таку властивість люди мають.
З грошима люблять та вітають.
Без грошей людьми не вважають.

Всі, хто гроші якось мають.
Неправедно добувають.
Чини собі любі купляють.
Та чесно жити не бажають.
Себе надмірно поважають.
За покидьків не сприймають.
В душі своїй все ж добре знають.
Чого варті, що ховають.
Що заслужили - поковтають.
В свій час в штани понакладають.
Злодійства гучно відригають.
Та пізно буде, хай конають.
Свиням свиняче визначають.
І так по-їхньому кінчають.

12.09.11.        В. Назаренко.


      Всього на-всього.

Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.

Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.

15.10.11.       В.Назаренко.





        Цікавість.

Літає анекдот  один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.

Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.

31.10.11.   В. Назаренко.

       Цікавість. 2

Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.

Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.

1.11.11.   В. Назаренко.


   

             Н. Єфремовій.
Чергову брехню за №1351-Н-07 отримав. Ганьба неминуча.

Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.

     Мерзотники.

А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.

Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.

Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.

5.11.11. В. Назаренко.


 Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11.   В. Назаренко.

Гімн добродія.

Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.

Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.

Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.

Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.

3.12.11.    В. Назаренко.



        Смута.

Моя думка все гуляє.
Завжди спокою не має.
Дуже вільно сновигає.
Все чогось та десь шукає.
Проблеми різні розгрібає.
Здебільш брехню перебирає.
А істину собі складає.
Уважно все щось розглядає.
Та все більше помічає.
Що мало праведного знає.
Увагу знову привертає.
Що Україна вимирає.
Народ світ за очі тікає.
Та за якісь гріхи конає.
І явно дурістю хворає.
Тому всі біди притягає.
Вину признати не бажає.
І виходу не відшукає.
А свинство залюбки приймає.
І це ніяк не подолає.
Хоч вже і не залежність має.
Та успіхів в житті не знає.
Можливо збоку хтось впливає.
Злодіїв різних підбирає.
Та партії із них складає.
Смуту в суспільство підкидає.
Досить майстерно виступає.
Для дурнів теми підбирає.
Від справ людських відволікає.
При тім уважно спозирає.
Як цей розбрід все роз’їдає.
Суспільство тишком підриває.
Цим тішиться і підсобляє.
Цькувати дурнів ледь встигає.
Від благо дійства відвертає.
Населення це все приймає.
Злочинців до керма пускає.
Злочинну владу вибирає.
Свинство та дурість зберігає.
А хтось свій урожай збирає.
Грабує, дурить, викрадає.
Ось так держава загниває.
Той дехто вигоду надбає.
На незалежність вже начхає.
Вона як видно не спасає.
А Україна все втрачає.
Розум і совість не вітає.
До чого дійде дідько знає.
А думка все собі гуляє.
Нові проблеми підіймає.
І скоро ще щось відкопає.

16.12.11.    В. Назаренко.



       Хіба народні.

І знову пруться в депутати.
Чомусь так хочуть керувати.
Щоб черево своє напхати.
За шкуру власну краще дбати.
Народ дурити й оббирати.
Який все мусить вимирати.
По телевізору щоб побрехати.
В газетах пики хизувати.
Закони всяк ігнорувати.
Та конституцію пенати.
Корупцію стимулювати.
На Україну їм начхати.
Це не народні депутати.
Женіть їх люди добрі з хати.
Якщо посміють завітати.

16.12.11.   В. Назаренко.


І де вони такі тільки бралися.

Не пишуть це кореспонденти.
І не свідчать документи.
Що українські президенти.
Всі що були-чиїсь агенти.
Досить злочинні елементи.

Хоч би де совісті набралися.
Не працювали, лиш пишалися.
Випендрювалися та каталися.
По світу білому таскалися.
Екскурсіями вдовольнялися.
За кошт державний розважалися.
Діла робити не намагалися.
То ж нікчемами і оставалися.
Бо для України не старалися.
За свою шкуру турбувалися.
А за обов’язки й не бралися.
Закони лиш декларувалися.
Виконувати їх і не збиралися.
Багатства тихо розкрадалися.
До конституції ж зверталися.
Як роковини приближалися.
А ще й гарантами назвалися.
На ній порядними бути клялися.
Насправді нею тільки гралися.
А керуватися й не збиралися.
Над правами людей познущалися.
Народ вимирав – не переймалися.
Від цього і не хвилювалися.
Можливо навіть потішалися.
І де ви тільки такі бралися.
Безвідповідальністю хизувалися.
Безкарними залишалися.

Треба щоб часи помінялися.
Треба щоб за них трохи взялися.
Щоб вони за все поквиталися.
А за свої підлості щоб проклялися.
І пеклом за все покаралися.

19.12.11.    В. Назаренко.


         Свавілля манії.

Якщо когось там величають.
То як попало нарікають.
Хоч і достовірно знають.
Та досить чітко уявляють.
Що зірки одні бувають.
Ті що з неба світлом сяють.

Земні ж геть інший запах мають.
Мілкуваті, сновигають.
Їх зірконутими вважають.
Хоч в голос це не промовляють.
Правду казати не бажають.
Та досить підло поступають.
Тільки мову опошляють.
Творіння божі оскверняють.
На покарання заробляють.

1.01.12.  В. Назаренко.




До відому самому та попередь знайому.

                                   Безробіття доконає.
                                   Україна вимирає.
                                   Хто біду таку здолає.
                                   Той героєм бути має.
Що не діє-відмирає.
Цей закон життя триває.
Нехай кожен про це знає.
Та ніяк не забуває.

Хто працює-виживає.
Хто сачкує-відживає.
Свою силу з праці має.
На добробут заробляє.
Життя силу відновляє.

Якщо ж силу не вкладає.
Тоді сила та тікає.
А без неї кожен знає.
Життя земного не буває.

І завжди хай пам’ятає.
Для праці певну силу має.
Без праці сила покидає.
Без сили тіло відмирає.

Та все в міру бути має.
Лишнє все перешкоджає.
Лишнього хай не вживає.
З жиру бісяться-всяк знає.

Працює чи відпочиває.
Хай з глузду тільки не з’їжджає.
А головне-перемагає.
Поразки швидко забуває.

Настрій бадьорий не втрачає.
В житті по-всякому буває.
Хто знає-той не пропадає.

06.01.12.    В. Назаренко.



      Приреченість.

Щастя просто так не гріє.
Просто так біда пече.
Хто бажає та зуміє.
Тому добро потече.

А хто мріє та не вміє.
Той від скрути не втече.
Хоч уявно багатіє.
Та реальність затовче.

А як просто так дуріє.
Життя його засіче.
Чи на голову хворіє.
Може хто і пожаліє.
Неспроможність прирече.

23.01.12.  В.Назаренко.

         Під три чорти.

В неба колір загадковий.
В сонця ореол казковий.
Та мороз страшний, зразковий.
Ось такий ранок зимовий.

Дошкульний та принциповий.
Для нас одвічно не типовий.
Бо з півночі вибірковий.
Примчав вітрами безстроковий.
Небажаний і безтолковий.
Зло натворити скрізь готовий.
Оцей мороз, злодій черговий.
Від сатани посол суровий.
Пішов би ти назад бідовий.
Під три чорти шкідник садовий.
Губитель врожаїв махровий.

2.02.12.   В.Назаренко.





   Прищі.

Олігархи у житті.
Як прищі на морді.
Виділяються, круті.
І цим дуже горді.

Це хвороба в забутті.
Не данина моді.
Тут проблеми не прості.
А біда та й годі.

Розібратися в бутті.
Не всі можуть вроді.
Лікувати прищі ті.
Думають в народі.

6.02.12.   В.Назаренко.

   Паразити на біді.

Хтось бідує, хтось жирує.
Так в житті ведеться.
На біді паразитує.
І не схаменеться.

Лікар ніби то лікує.
За грошима пнеться.
А гробар своє готує.
Те ж за гроші гнеться.

Банкір грошима провокує.
Житло відбереться.
Спекулянт ціни диктує.
З бідного сміється.

Інший на своє чатує.
В момент розбереться.
Все відбере, не спасує.
Все що підвернеться.

Чинуша собі  керує.
Хабара діждеться.
Силовик своє трактує.
Теж не промахнеться.
Піп гріхами шантажує.
За грошима в’ється.
Кому служить, кого чує.
Хто там розбереться.

Всяк над бідними панує.
Тому й зазнається.
Бог чомусь про це не чує.
Сатана собі князює.

Так як заманеться.
Ніхто його не контролює.
То ж свого доб’ється.
Україну замордує.
Вже до цього йдеться.

14.02.12.   В. Назаренко.




    Гімн українців.

Ми українці, ми маємо жити.
В своїй поведінці ми здатні любити.
Для блага людського повинні родити.
І тільки добро по все денно творити.

Ми ладні і здатні життя закріпити.
В добрі процвітати і щастя скорити.
Для цього спроможні таланти розкрити.
Своє, українське добро проявити.

І будемо вічно здоров’я цінити.
Та силою власною честь боронити.
Нам мудрість повинна довічно служити.
Ми обрані долею рай відтворити.

Давайте всі дружно за себе радіти.
Що маємо згоду себе утвердити.
Що маємо землю квітками одіти.
Добротнім врожаєм себе вдовольнити.

18.02.12.    В. Назаренко.

            Про футбол.

Що таке футбол – всі знають.
Це як ногами м’яч пенають.
Та у ворота забивають.
А вболівальники волають.
Інші злобу виробляють.
З горя стакани вихиляють.
Та матюками загризають.
Що їм з того – знать не знають.
Коли гол той вигрібають.
Вочевидь ще щось втрачають.
Окрім грошей не згадають.
Що геморой свій роздувають.
Та здоров’я підривають.
А на них ще й заробляють.
І ті що м’яч один ганяють.
Та більше інші відривають.
Від дурнів так чимало мають.
І бога за них прославляють.
Гірше що бідних оббирають.
Через бюджет гроші нехають.
На футбол їх витрачають.
Злидні грізні розмножають.
Патріотизм так проявляють.
За це відповідати мають.
В інших місцях хай посідають.

26.02.12.  В. Назаренко.



Досить вже ганьбу ковтати.

Депутатів вибирати.
Варто знов не проморгати.
Свиней до влади не пускати.
Бо ж не будем добра мати.
Вони здатні лише брати.
А ще вміють всяк брехати.
Нічого від них чекати.
За себе лиш бажають дбати.
А на інших їм начхати.
Одну подачку здатні дати.
Щоб за них голосувати.
Навіщо такі депутати.
Порядних треба відібрати.
Що не зажерлись пошукати.
Своїх потрібно висувати.
Від сорому щоб не моргати.
За свій вибір постояти.
Треба справжні депутати.
Від народу направляти.
За народ і будуть дбати.
Україну розвивати.
Мракобісся подолати.
Давайте вартих вибирати.
Досить вже ганьбу ковтати.

27.02.12. В. Назаренко.

А мне не спиться в эту ночь....

А мне не спиться в эту ночь....Популярное
АвторunikalБольше изображений от unikal    КатегорияА это мы    Последнее обновление21/02/2012 3:05    
Просмотров1915   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
А мне не спиться в эту ночь,
Глаза как прежде закрываю,
Чего хочу и сам не знаю.
Лишь ты способна мне помочь...

А за окном все так же вьюга,
Весь мир мой снегом замела,
Я вспоминаю снова время,
Когда со мною ты была.

Я помню все! Те руки плечи,
Тот взгляд, что ты бросала ты ловил,
Тот мир где мы горели словно плечи,
Где мир принадлежит двоим.

Ты здесь я там и мы далеки,
Но даже ближе чем всегда,
И ты читаеш эти строки,
А мне так плохо без тебя...

Любовь

ЛюбовьПопулярное
АвторSergeyБольше изображений от Sergey    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление16/02/2012 10:09    
Просмотров1363   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Любовь жива? Любовь мертва?
 И что завется ею?
Сквозь долгие летит века, 
То чувство,  что народ лилеет.

Оно особо, и безмолвно,
В душе у каждого живет,
Через кого-то стонет робко,
Через кого, как страсть ревет.

Кого на подвиг наставляет,
Кому любовь быть может Бог,
К чему оно тебя взывает?
Романтик? Боговер ли, патриот?

О, сколько видов сей любви,
Какой себе ты выбираешь ?
А лучше все в себя вбери,
Быть может жизнь тогда узнаешь.

Любовь твоя жива всегда,
Покуда ты живешь,
Когда любовь твоя мертва,
Жди, скоро ты умрешь.

Любовь есть смысл бытия,
И воля созидания,
Когда горит в тебе свеча,
Есть смысл твоего существования.





Что значит быть человеком

Что значит быть человекомПопулярное
АвторГостьБольше изображений от Гость    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление10/02/2012 18:33    
Просмотров1599   Комментарии0    10.000010.00 (3 голосов)Оцени !Оцени !
Если страдать – значит быть человеком,
Я предпочла бы и вовсе не жить.
Мой недостаток рожден моим веком,-
Я не могу доверять и любить.
Если любить может тот, кто страдает,
Я всё же выберу просто быть.
Сколько всего та любовь отнимает!..
Душу зажечь может… и потушить.
Я слишком робкая, да и не смела
Снова с течением жизни уплыть.
Разочаровавшись, я вновь не сумела
Прошлое полностью в мыслях убить.

Если страдать – значит быть человеком,
То почему родилась я собой?
Если живет во мне три человека,
То ведь страдаю я с силой тройной…
Если бы дождь смыл мою человечность,
Чтобы тогда приключилось со мной?
Приобрела б наконец-то беспечность,
Или скучала б за прежней игрой?
Я здесь одна или я одинока?
Время моё летит как бы стрелой,
Знаю, что смерть уж моя недалёка…
Что за плохой, негативный настрой?!.

Если страдать – значит быть человеком,
То почему во мне радости нет?
Не заливаюсь я искренним смехом,
Вокруг меня только куча проблем!..
Могу я одна или нужен мне кто-то?
Лишь миллионы душевных дилемм.
Я не должна никому, даже что-то, -
Мною не дан был какой-то обет.
Я ненавижу порой человека…
Всех тех, что во мне лишь живут,
Буду любить до конца сего века.
Или пока они все не помрут.

Анастасия

АнастасияПопулярное
АвторBassБольше изображений от Bass    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление01/02/2012 22:47    
Просмотров1762   Комментарии0    9.00009.00 (1 голос)Оцени !Оцени !
Я ни на что не претендую
Сам понимаю,это бред
Не полюблю уже другую
Мне лучше вас на свете нет

Я робко вами наслаждаюсь
Но написать вам не могу,
И странным я для вас являюсь,
Но я не странен,я люблю

Люблю вас больше жизни бренной,
Любить никто так не готов
Для вас я сердце,из груди забвенной,
Свое вам сердце подарить готов

Одно лишь только попрошу,
Моя богиня,ангел чистый,
Наступит день когда умру,
Поплачь же ты травой россистой,
С деревьев оборви листву...

no title

no titleПопулярное
АвторOksanaБольше изображений от Oksana    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление29/01/2012 16:50    
Просмотров1353   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
О нём я мечтала, его я любила,
Про всё я на свете с ним позабыла,
Но счастье не долго продлилось, увы
А ты меня любишь, скажи мне, а ты?

no title

no titleПопулярное
АвторOksanaБольше изображений от Oksana    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление29/01/2012 16:39    
Просмотров1293   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Я в сети твои попасть была рада,
Ведь большего счастья поверь,мне не надо.
Быть рядом с тобой,и быть ближе к тебе,
Другого как ты,нет на Земле!

no title

no titleПопулярное
АвторOksanaБольше изображений от Oksana    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление29/01/2012 16:37    
Просмотров1340   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Прости меня за нелюбовь,
За сердце, что болит.
За каждый день,что вновь и вновь,
Оно в огне горит.
До тла сгоревшее ЛЮБЛЮ,
Уже не закричит,
И в темноте уж никогда свеча не загорит.

Лирика нашего времени

Лирика нашего времениПопулярное
АвторEugenioБольше изображений от Eugenio    КатегорияГород, в котором я живу    Последнее обновление26/01/2012 18:56    
Просмотров1560   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Улицы Москвы...
Светофоры Риги...
Люди так устали,
Что не верят в силы.
В суете дневной
Уже не видят света.
А досуг ночной
Проводят слепо...

Факт для них
Сильнее мифа,
И мечта теперь
Для них закрыта.
В песнях их
Я слышу страх.
И в стихах,
Все тоже "жаль"...

Улицы Москвы...
Светофоры Риги...
Как же вы все потемнели,
Озверели, опустели...
Вы теперь суровей стали,
Улицы Москвы...
Светофоры Риги...

32109496.jpg

32109496.jpgПопулярное
АвторdarknessБольше изображений от darkness    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление02/01/2012 19:30    
Просмотров1442   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !

32109496.jpg

32109496.jpgПопулярное
АвторdarknessБольше изображений от darkness    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление02/01/2012 19:30    
Просмотров1669   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !

no title

no titleПопулярное
АвторvolodumurnБольше изображений от volodumurn    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление30/12/2011 15:17    
Просмотров1634   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
                      Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11.    В.Назаренко.


        Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11.            В. Назаренко.



 Прийшов час і треба змінитися.

  Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
  Брехня на брехні вже не може вміститися.
  Злодійство без меж не повинно творитися.
  Скрізь хочуть як не будь на комусь нажитися.
 
  Усе загрібають, не хочуть ділитися.
  Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
  В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
  Хоч як допікають, не можна трудитися.

  Хто може - тікають, бо ніде подітися.
  Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
  Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
  Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

  07.08.11.  В.Назаренко.  



                  Такі роковини.

  Ми хотіли Україну добру та велику.
  На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
  Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
  З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
  Оце така незалежність та її здобутки.
  Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

  18.08.11.  В.Назаренко.


     Заради чого7

  Шкода дітей, яких мордують в школі.
  Навчаючи брехні й непотребу для долі.
  Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
  Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

   1.09.11.     В. Назаренко.  


Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11.        В.Назаренко.





                   Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11.       В.Назаренко.






                  В партію здоров'я.

          Де що маєш, де що знаєш.
          Забуваєєш, пам'ятаєш.
          Здобуваєш чи втрачаєш.
          А головне не помічаєш.
         
          Як за здоров'я не подбаєш.
          Все загубиш, сам сконаєш.
          Якщо свій розум не тримаєш.
          В житті нічого не впіймаєш.

          Коли здоров'ю не сприяєш.
          То явно з розуму сповзаєш.
          В морі брехні перебуваєш.
          Не думаєш, чи не встигаєш.

          Істину знати не бажаєш.
          Та через це не виживаєш.
          Все найдорожче полишаєш.
          А вихід є, як забажаєш.

          В здоров'я партію вступаєш.
          Довіру їй завжди являєш.
          Підтримуєш і підсобляєш.
          Всю Україну виручаєш.
   
          Здоров'ю нації сприяєш.
          То й нагороду отримаєш.
          Дітей та внуків, всіх спасаєш.
          І благодаттю вдовольняєш.

          Ну що ще треба, як гадаєш?

          6.02.11.  В. Назаренко.

       

Що  бажаєм,  а що  маєм

Час минає день за днем
Сонце світить ,ми живем
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем
Талантів, геніїв шукаєм
За десять літ вже дещо маєм
Чимало творів випускаєм
Нажаль постійно відчуваєм
Підтримки владної не маєм
Її постійно скрізь шукаєм
Дику культуру не сприймаєм
Всі біди лиш від неї знаєм
В державі нашій відмічаєм
І виправить цей стан бажаєм
Лиш цю доктрину висуваєм
У творах наших розвиваєм
Мистецтва користь висвітляєм
Та успіху з цього чекаєм
Надрукувати поспішаєм
Але можливості не маєм
Хоч всі шляхи завжди шукаєм
Та проти дію відчуваєм
І читачів не досягаєм
На жаль це так, маєм що маєм

             В.Назаренко



   

       Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.09.11.                         В. Назаренко.



         Підлі гроші.

Без грошей хто-життя втрачають.
Їх як людей не поважають.
Ніяк, ніде не виручають.
У рабство гонять, чи вбивають.
Закони їх не захищають.
Таку властивість люди мають.
З грошима люблять та вітають.
Без грошей людьми не вважають.

Всі, хто гроші якось мають.
Неправедно добувають.
Чини собі любі купляють.
Та чесно жити не бажають.
Себе надмірно поважають.
За покидьків не сприймають.
В душі своїй все ж добре знають.
Чого варті, що ховають.
Що заслужили - поковтають.
В свій час в штани понакладають.
Злодійства гучно відригають.
Та пізно буде, хай конають.
Свиням свиняче визначають.
І так по-їхньому кінчають.

12.09.11.        В. Назаренко.


      Всього на-всього.

Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.

Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.

15.10.11.       В.Назаренко.





        Цікавість.

Літає анекдот  один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.

Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.

31.10.11.   В. Назаренко.

       Цікавість. 2

Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.

Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.

1.11.11.   В. Назаренко.


   

             Н. Єфремовій.
Чергову брехню за №1351-Н-07 отримав. Ганьба неминуча.

Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.

     Мерзотники.

А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.

Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.

Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.

5.11.11. В. Назаренко.


 Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11.   В. Назаренко.

Гімн добродія.

Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.

Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.

Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.

Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.

3.12.11.    В. Назаренко.



        Смута.

Моя думка все гуляє.
Завжди спокою не має.
Дуже вільно сновигає.
Все чогось та десь шукає.
Проблеми різні розгрібає.
Здебільш брехню перебирає.
А істину собі складає.
Уважно все щось розглядає.
Та все більше помічає.
Що мало праведного знає.
Увагу знову привертає.
Що Україна вимирає.
Народ світ за очі тікає.
Та за якісь гріхи конає.
І явно дурістю хворає.
Тому всі біди притягає.
Вину признати не бажає.
І виходу не відшукає.
А свинство залюбки приймає.
І це ніяк не подолає.
Хоч вже і не залежність має.
Та успіхів в житті не знає.
Можливо збоку хтось впливає.
Злодіїв різних підбирає.
Та партії із них складає.
Смуту в суспільство підкидає.
Досить майстерно виступає.
Для дурнів теми підбирає.
Від справ людських відволікає.
При тім уважно спозирає.
Як цей розбрід все роз’їдає.
Суспільство тишком підриває.
Цим тішиться і підсобляє.
Цькувати дурнів ледь встигає.
Від благо дійства відвертає.
Населення це все приймає.
Злочинців до керма пускає.
Злочинну владу вибирає.
Свинство та дурість зберігає.
А хтось свій урожай збирає.
Грабує, дурить, викрадає.
Ось так держава загниває.
Той дехто вигоду надбає.
На незалежність вже начхає.
Вона як видно не спасає.
А Україна все втрачає.
Розум і совість не вітає.
До чого дійде дідько знає.
А думка все собі гуляє.
Нові проблеми підіймає.
І скоро ще щось відкопає.

16.12.11.    В. Назаренко.



       Хіба народні.

І знову пруться в депутати.
Чомусь так хочуть керувати.
Щоб черево своє напхати.
За шкуру власну краще дбати.
Народ дурити й оббирати.
Який все мусить вимирати.
По телевізору щоб побрехати.
В газетах пики хизувати.
Закони всяк ігнорувати.
Та конституцію пенати.
Корупцію стимулювати.
На Україну їм начхати.
Це не народні депутати.
Женіть їх люди добрі з хати.
Якщо посміють завітати.

16.12.11.   В. Назаренко.


І де вони такі тільки бралися.

Не пишуть це кореспонденти.
І не свідчать документи.
Що українські президенти.
Всі що були-чиїсь агенти.
Досить злочинні елементи.

Хоч би де совісті набралися.
Не працювали, лиш пишалися.
Випендрювалися та каталися.
По світу білому таскалися.
Екскурсіями вдовольнялися.
За кошт державний розважалися.
Діла робити не намагалися.
То ж нікчемами і оставалися.
Бо для України не старалися.
За свою шкуру турбувалися.
А за обов’язки й не бралися.
Закони лиш декларувалися.
Виконувати їх і не збиралися.
Багатства тихо розкрадалися.
До конституції ж зверталися.
Як роковини приближалися.
А ще й гарантами назвалися.
На ній порядними бути клялися.
Насправді нею тільки гралися.
А керуватися й не збиралися.
Над правами людей познущалися.
Народ вимирав – не переймалися.
Від цього і не хвилювалися.
Можливо навіть потішалися.
І де ви тільки такі бралися.
Безвідповідальністю хизувалися.
Безкарними залишалися.

Треба щоб часи помінялися.
Треба щоб за них трохи взялися.
Щоб вони за все поквиталися.
А за свої підлості щоб проклялися.
І пеклом за все покаралися.

19.12.11.    В. Назаренко.

Паранойя

ПаранойяПопулярное
АвторDenisLБольше изображений от DenisL    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление23/12/2011 12:51    
Просмотров1462   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Чья-то тень стоит за спиной  
обернусь и она исчезает,;
Тихо на ухо шепчет - ТВОЯ!
Вот только душа твоё имя не знает...  

Я безмолвно пойду в темноте,
Затеряюсь во мраке полночном!
И я ненавижу теперь солнца свет -
он твою найдёт тень - знаю точно!

Но укроюсь я ночью и в ней растворюсь,
попадусь я легко к звёздам в сети...
Но луна предаёт, и её я боюсь,
Ведь придёт твоя тень в лунном свете!  

Неизбежно приходит рассвет -
Прогоню! Ведь живу я ночами.
И привык я к тому что "нас" нет,
но ищу твою тень я глазами...

Уходи, я прошу тебя, прочь!
Солнца нет - только лучик в оконце.
Ну почему сейчас день... а не ночь?
И зачем... так к себе манит солнце?

История одной жизни

История одной жизниПопулярное
АвторDenisLБольше изображений от DenisL    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление23/12/2011 12:50    
Просмотров1485   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Хоть раз Вы думали о жизни?
И Ваш ответ скорее «Да»!
Счастливыми Вы часто были,
Но так ведь было не всегда?

Мы строим планы, мы мечтаем –
И этим лишь смешили Бога.
И мы ведь сами твердо знаем
Что мы хотим уж больно много.

А как ведь здорово бы было,
Чтоб все сбывалось побыстрее…
И если горе не убило,
Так значит стали мы сильнее.

А жизнь не сложная ведь штука
Мы усложняем её сами
Желай, мечтай, не падай духом –
Ведь мир наполнен чудесами!

А так живем мы не напрасно!
Один лишь раз и потому,
Мы с Вами все однообразны
И жизнь приходит к одному:

Рождались, плакали, смеялись,
Росли, ходили и болели.
Мы обнимались, целовались,
И ненавидели… жалели…

Любили, просто восхищались,
Потом страдали… забывали…
Учились, чем-то занимались,
Работали и забивали…

Женились и детей рожали,
Кто всех бросал, а кто-то нет.
Мы восхищали, обижали,
Мы врали и творили грех…

Мудрее стали – мы созрели.
Ошибки стали исправлять…
Мы с Вами просто постарели…
А молодости негде взять…

И всё! Прожили? Слишком быстро…
А ведь хотели мы ТАК МНОГО…
Нам больше ничего не слышно…
Все в черном. Слёзы. Крышка гроба…


© Copyright: Денис Лысак, 2011

Разлука

РазлукаПопулярное
АвторDenisLБольше изображений от DenisL    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление23/12/2011 12:48    
Просмотров1680   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Глаза безмолвно смотрят в даль,
для них любовь давно забылась.
Тебе не важно - а мне жаль,
что наше "МЫ" на два разбилось.

Что было в прошлом - не отнять,
как в сердце не унять мне чувства.
Меня ты не желаешь знать,
а я - лишь в шаге от безумства.

Себя я не жалел жертовно,
давал любовь - а ты мне ссоры.
Не быть нам вместе - и мы словно
два вожака единой своры.

Что с нами стало - я не знаю,
ответ искать я не хочу.
Ты говоришь - я умолкаю,
а скажешь - вовсе замолчу.

Ушла любовь, покинув сердце,
следы оставив за собой.
Ушла... и в моём сердце дверцу
закрыла плотно за собой.

А уходя разбила душу,
все краски забрала с собой,
смогла оставить только стужу,
прогнать весну седой зимой.

Мне всё же тяжело забыть...
Тебе, любовь моя - спасибо!
Меня ты не смогла убить,
а ты умри... умри красиво...

Год 2009-2010

Год 2009-2010Популярное
АвторKaterinaБольше изображений от Katerina    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление15/12/2011 16:15    
Просмотров1401   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Идут года и незаметно, всё меняется вокруг…
Лучший друг - теперь твой враг,
Изменилось, это факт.
На базе больше не смеются,
Постепенно, угасав, растворилась наша дружба,
Год иль два уже назад…
Класс хороший разбежался, поступили кто куда,
С грустью только вспоминаем:
«Круто было нам тогда!»
Полна надежд и ожиданий хотела я уйти во спорт
И продолжить, и исполнить наш шутливый разговор,
Когда Лариса говорила, что я тренером приду
Я хотела, я мечтала, я стремилась наяву…
Но потом, вдруг всё сломалось,
Почему? Когда? И где?
Всё случилось незаметно, как в кошмарном детском сне.
И прощаясь я не знала, как будет тяжело потом:
Класс завести, уйду из спорта, потеря веры
И увы, второй год без просветлений
Я живу лишь бы прожить,
Одев маску ожиданий,
Что может в будущем потом
Найду покой, найду свой «дом».
Любовь конечно это чудно,
Но какого всё променяв,
Остаться только с этим чувством
Остальное потеряв…

Уход

УходПопулярное
АвторAnoDominieБольше изображений от AnoDominie    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление09/12/2011 12:38    
Просмотров1449   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Писалось после просмотра фильма "Высоцкий. Спасибо, что живой"

Мне больше нечего сказать тебе, прости.
Я стала нервной и немного странной.
Поэзией, прекрасной и желанной,
Меня тошнит. Нам с ней не по пути.

Когда-то всё писалось - и про тени,
И про любовь, где взорваны мосты.
И про борьбу... "Со смертью Я на ты..."?
Я не Высоцкий - светоч поколений.

Я и не Бродский, ведь свое лицо
Я помню в зеркале, не находя подмены,
Меня пугают века перемены,
Поэтому, Я к счастью, и не Цой.

Так кто же Я? Не Воннегут, не Курт,
Пытаюсь заново, но всё опять по кругу.
Стихи, что нравятся по дружбе только другу?
Быть может, Я, "поэт" - простой манкурт?

Мне больше нечего сказать тебе, прости.
Всё кончено давно, всё отзвенело.
Оглядываюсь молча, ошалело
Пегас устал. Устал меня нести.

Искать причины краха? Не могу.
Все лгут: "Прекрасно!" Лести не измерить.
Скажите правду! Можете поверить:
Я буду вечно у Судьбы в долгу.

5 декабря 2011

no title

no titleПопулярное
АвторlinsmoБольше изображений от linsmo    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление02/12/2011 19:56    
Просмотров1472   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Я тебя не видел ни разу
Но уже позабыть не могу!
Ведь любовь она как зараза
Подхватил в холодном пруду
Те глаза что лесная поляна
Зеленеют на каждом шагу
Нарисуй мне свой облик безмолвный
И поверь я его сберегу!

Голос твой я ни разу не слышал
Будто эхо на том берегу
Но уверен он самый прекрасный
Словно птицы запели в саду

Нарисуй мне свой облик безмолвный
Я своей пустотой отплачу.

Смолин Н. А.

Маленькая колдунья

Маленькая колдуньяПопулярное
Авторassa007Больше изображений от assa007    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление22/11/2011 18:57    
Просмотров2795   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
День  проходит,  вечер  входит
Солнце  загору  уходит
Месяц  с  звездами  взошел
Неба  свет  он  привзошел
Тучу  сдвинул  занавес
Под  собою  светя  в  лес

В  том  лесу  изба  стояла
Из  окна  свет  издавала
Добрая  колдунья  там  жила
Колдовать  она  могла
Маленькая  и  не  секрет
Век  и  27  ей  было  лет
С  ней  там  жил  учитель  старый
Ворон,  Абрахасом  звали
Колдовать  он  не  умел
Видимо  и  не  хотел

Что  ж,  раз  сказка  к  вам  пришла,
Продолжается  она.

Чудный  вечер  иль  простой
Но  случается  порой
Ведьмы  на  гору  слетают
И  шабаш  свой  вытворяют
Скачут,  над  огнем  танцуют
И  вовсю  они  колдуют
Машут  метлами,  кричат
А  при  ворожбах  ворчат
Вобщем  праздник  ведьмы  знают
И  по  сей  век  уважают
В  сказке  был  он  раз  в  году
Крестианам  под  беду

Время  шло,  может  бежало
Но  секунд  прошло  не  мало
Месяц  в  небе  лиш  сиял
Звездам  в  свете  помагал

Сей  минуты  чародейка
Собиралась  в  путь  маленько
Далеко  было  туда
Молвила  она  тогда  :
-"  Не  нужна  и  лошадь  мне
Принято  мне  на  метле
Чуть  вот  только  подучусь
Мигом  за  метлу  возьмусь
Накалдую  чтоб  она
Над  землей  меня  несла
Отвезла  меня  к  горе
Очень  хочется  так  мне
Буду  прыгать  и  скакать
С  ведьмами  я  танцевать
Веселится  над  огнем
Вижу  толк  большой  я  в  нем".

Ворон  ж  крутит  головою
-  "Что  же  делать  мне  с  тобою  ?
Ты  ж  еще  совсем  мала
И  послушай  ты  меня
Не  лети  ты  на  шабаш
Праздник  тот  еще  не  наш
Да  и  книгу  плохо  знаеш  
Многого  не  понимаеш."
Чародейка  же  в  ответ
Ворону  не  малых  лет:
"  Или  щас  иль  никогда
Знаю,  может  быть  беда
Но  успех  тоже  бывает
Мало  кто  в  том  понимает"
Абрахас  же  промолчал
Видимо  об  этом  знал
И  колдунья  на  метле
Вмиг  умчалась  к  той  горе

Час  иль  два  она  летела
Нам  к  тому  уж  нету  дела
Сказка  чередом  пошла
Продолжается  она.

На  горе  в  позднее  время
Ведьмы  хвастались  уменьем
И  разбрасывая  кости
Духов  вызывали  в  гости
Как  велит  на  то  обычай
Разведен  костер  могучий  
И  как  требует  обряд
Стали  все  по  росту  в  ряд
Ветер  музыку  принес
Дунул  в  пламя  и  понеслось
В  такт  все  ведьмы  заплясали
Волосы  аж  дыбом  встали

Дым  клубился  над  огнем
Духи  злые  видно  в  нем
Пламя  пьяты  им  лезало
Радости  было  не  мало
Ну  а  наша  чародейка
Тут  как  тут,  гляди  маленько
Из  метлы  прям  в  танец  -  скок
Словно  с  ветки  лепесток  ...
Крик  и  вой  поднялся  вдруг
Разомкнулся  ведьмов  круг
Маленькой  что  не  секрет
Тут  же  нанесли  ей  вред
Поламали  ей  метлу
Вызвали  тот  час  же  мглу

Ведьма  самых  древних  лет
Фыркнула  тогда  ей  вслед
-  "Наказание  тебе  от  нас  !
Что  без  спроса  вошла  в  пляс  !
Что  и  колдовства  не  знаеш
Что  твориш  сама  не  знаеш  !
До  того  еще  й  ребенок
В  колдовстве  мало  силенок  !"
"Да  !  "  -  сказала  ей  в  ответ
чародейка  малых  лет
"Нравится  мне  здесь  плясать  
Праздник  собой  украшать́


Атомы сознания...

Атомы сознания...Популярное
АвторElisaБольше изображений от Elisa    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление17/11/2011 19:37    
Просмотров1624   Комментарии0    9.33339.33 (3 голосов)Оцени !Оцени !

gothicanime30(2).jpg

gothicanime30(2).jpgПопулярное
АвторElisaБольше изображений от Elisa    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление17/11/2011 19:15    
Просмотров1465   Комментарии0    10.000010.00 (1 голос)Оцени !Оцени !

тима и Сад его Мыслей,Волгоград

тима и Сад его Мыслей,ВолгоградПопулярное
АвторPersicБольше изображений от Persic    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление05/11/2011 20:08    
Просмотров1601   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
О, Урий Караченцов и Галерея Картин, где Басов Блистал (Кнопку в Сердце Искал)!
О, Артист и Твоя Солидарная Глина, Чем Новый Мир Ты Ваял (Головой Пробивал)!
И Спасибо Господу Богу (Карло), что Буратино (Электроник) Его побежал (Соображал)!
Раз все это время Известных Дублеров (Артистов-Шпионов), кто-то в Жизни Играл (Вникал). (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

(Предположение) В конце Художественном Фильма «Приключение Электроника», именно самого Электроника сопровождает некая Собака «Рэкс?» и еще какое-то передающее устройство (связи) уже у школьников. Полагаю что сама собака эта элемент «@» современного интернетного адреса, а некий круглый передатчик или приемник, используемый в фильме, является именно намеком на современное портативное передающе-приемное компьютерное средство (устройство) типа Модем USB.  тима, Волгоград


О, Марк Захаров и Твоя Марка (Ремарка) на Сцене!
Знай что я выпил (понял) (читаю) неМолчание Твое (свое)!
И Интуицию Вашу, не пошатнуть даже Волнам Цунами!
Раз ютил (Терпел) Артистов Шпионов (Высоцких), в Своем Театре (Инопланетном Корабле)!   (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О, Армен (Джигарханян) и не только Твоя Сцена в Подвале!
Где Красота Мысли спасла когда-то Шарапову (Поколению) Жизнь!
И пускай Ты играл Тогда главную гниду страданий (терзаний)!
Но сейчас я в Подвале (на Задании), и Змея Греха к Вам в Автобус из Сердца пинками гоню! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О, Израиль и Твои Слезные Веки (Строки).
Не ты ли был наказан (проучен) за плевки тяжелой судьбы (твои)?
Но Слава (Любовь) Христа Прострет Свою Руку!
И вернет Остатку (Народу) (не сброду) Землю, где плевали уже не Они! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Я вижу в Стремлении Михалкова Нелицемерные Сцены!
И сложные способы, как Народ обуздать (наказать)!
Но вот Русский Артист устал от отсутствия Света (Сева)!
Так сумей Исполин Кино (Себя) Воссоздать (оправдать)! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О Безруков, ведь Ты не спеша (осторожно) приоткрыл Свои Лучшие Кадры (Клады)!
Раз Россия открыла (обрела) не гангстера, а Хранителя (Защитника) – Театральной Судьбы (Стези)!
И Театральный Крепыш возвысит (облагородит) – Российские Театры!
Раз Табаков не ошибся, пригласив (втащив) Юношу в Его же Сады (Дары)! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О, Москва и Твои 80тые Годы!
О, Подмосковье и Твой Аккуратный Асфальт!
Но на что (Ты) поменяла (Россия) (Столица) Свои возведенные Своды (Грезы)!?
Как на Тень (Поколение) Пионеров (Наркоманов), которые уже 20 лет в пробке (в запутанности) торчат (мычат)!  (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О Волгоград, разве забыть Твои в Детстве Фонтаны!?
Где купаясь (собираясь) Мыслями (Пучиной), я копил (скопил) Сталинградский Обстрел (Ответ)!
И пускай Юный (Вечный) Сверстник, сторонился меня и моих восклицаний (Ныряний)!
Так цени же Одиночек (Снайперов), которые вновь прострелят Миру (в Сердце) Просвет! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Да! Ленин Власть захватил, как Пионер (Эксперимент) Нового Мира!
И Народ в Лаптях (Обездоленный) Его поддержал!
Но рухнули Им возведенные Своды (Кровавые Узоры)!
Ибо не разгадал Он зверя (греха), который Его же призвал (предал)! ( тима и Сад его Мыслей) Волгоград.  …Боль есть Страдание, а Страдание есть Несчастие! И именно своей чрезмерностью, Оно порой побеждает – Терпение! (Формула Революции).

О, Америка! Я буду бродить по Твоим (Соединенным) Штатам!
И Мысленным Смерчем (Вихрем), пойду (взойду) от Великих Мичиганских Озер!
Я Новой Идеей (Надеждой) снаряжу (заряжу), твои Дряхлые Шатлы!
И осажу Твой Английский (агрессивный) разбой! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О, Ливанов и Твои Конан-Дойльские Речи (Встречи)!
Не думай что Ты не посеял (не оставил) в мире Идей (Детей)!
Раз вслед Тебя (Кино), я топил (курил) Дедуктивные (Мысленные) Печи!
И добыл (сыскал) Сей Планете, не уголовный (Безгрешный) Удел!  (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Я Славу Христа вобью (волью) в ваши Горькие Слезы!
И Терпение Подвига, вам допишу (предъявлю)!
Ибо ведаю Слогом Еврейского Смога! «Библия, Книга Пророка Иеремии №5 (14)»
Народа, который лишь (одной) фразой вогнал себя в – саранчу (в обучу)! «Библия, от Матфея №27 (25)»
(тима и Сад его Мыслей) Россия, Волгоград. Прости нас Господи Саваоф. Прости…

Адам и Ева расходятся в Толпах (Прохожих)!
И Стыдным Потоком, смотрят в свой (Падший) След!
Но восстанет поэт, Новым (Честным) Словесным Потоком!
И выбьет Преграду, из Колеи тянущий Грешный (Поганый) Век! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Медведев в глаза смотрел Табакову!
И слезы за Театр (Кино), Он выпивал (понимал)!
Так благодарите Бога, за Путинское (Путное) Слово!
Который вывел на Сцену (на Свет) – Наш Идеал! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Волгоград я вознесу до Самого Неба!
И призову паломников (Артистов) к нам приезжать!
Мысли (СМСки) мои, станут Вашею Меккою!
А Вас же заставлю Россию (Себя) Уважать (Исправлять)! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград 5.09.10.

Князь Владимир, в Путина (Питеру) верит!
Что Змея (греха) Он насадит на шест (меч)!
И Святой Георгий так долго Тебя, уже не с нами лелеет!
Так вот Твое (Тебе) Время (Стих), который ускорит Твой Властный (Конный) Забег! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Валентин Гафт замечал (восхищал) Эпиграммой!
Редкие Качества, что без Рифмы молчат!
Но и нес Ты в Себе Трагедию Молчания (Непонимания)!
Так собери Одиночек и Сильное (Острое) Слово Свое, сумей передать! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Антенны склонились Волшебною Шпагою!
И Мысли закружат во всех головах!
А меня ж несет с Пугачевской Опалы!
Хотя я несу и в себе, и всю жизнь Волгоград (Виноград)! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Творчество Джексона вылезло из Собственной Кожи!
И Миру кричал Он, что я люблю Тебя (Дитя)!
Но люди подставили (вернули) Ему Черную Порчу (Кожу).
И грязью облили Артиста-Дитя (себя) .  (тима и Сад его Мыслей) Волгоград. (намек о удалении Сердечный Перегородке где и скрыт Грех в Песне “Heal The World”….make the space (промежуток), make the better place….


Взойдут и взрастут Обновленные Зерна!
Я их раскопаю из древних Сталинградских Руин!
Колосья зазолотятся над Почвою Черной!
И как Феникс из Пепла Русское (Сильное) Слово Взлетит! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О, Франция – Твой Язык, словно другая планета!
И Грация жестов (манер) увлекают меня!
Но Париж узнавал я из Боярских Сюжетов (Мушкетов)!
И Благодарность Артисту (Питеру), что открыл мне – Тебя! (тима и Сад его Мыслей)

Муза (Музыка) оставит свой Клей (Опору) в помраченном сознании!
И подарит (отдаст) Вакцину (намек), от Вселенского Зла!
Именно с Нею, Артист отыщет Дверь из Мира Прохожих (Страданий)!
Так цените Господа Бога (Хозяина), Кому служит Она!    (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Не смотрите на Первую Скромность (Спокойствие) Немедвежьего Лика!
Однажды Он покажет Власти, свой Свирепый (Справедливый) Оскал!
И не польются слезы, из Нового Кремлевского Крика!
Ибо Россия Выстрадала (нашла), Свой Правовой (не лесной) Идеал! (посвящается Президенту России Д.А.Медведеву)  тима и Сад его Мыслей, Волгоград.

Пишу не один подгоняемый Страхом (Богом).
Но Ход Рокировкой не скрыть из их глаз.
Ведь вся знать бюрократии под угрозою Страха!
Большой Человек разозлился на Власть! (посвящается первому Благоразумному Силовику В.В. Путину) тима

Стою в Пруду Останкинской Башни.
Напротив Стоянки Людской Суеты (ТВ).
Окуджава с Высоцким, Волнами разлившись.
Шатали здесь дамбу (когда-то) на Ржавом (Сердечном) Пути! «тима и Сад его Мыслей» Волгоград
Милафон словно Сон о Разбуженном Детстве!
Где Алиса летала в Прошлые Пионерские (Прекрасные) Дни!
Добрый Фильм, но Потерянный Коля!
Уж лучше остался бы в Будущем, но не в этой Пресной (Глуповатой) Бизнес Дали. (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

Италия разливает Песни (Вино) по Мягким Долинам!
Ведь Певучий Язык, ловит (ищет) Птицу (Удачу) свою!
И Мартини нальет им искомою Искрою (Мыслью)!
Ибо Рим умыл (когда-то), с Господа руку свою! (тима и Сад его Мыслей)

Андрей Миронов превознес Театральную Школу!
Олицетворяя Собою, Грациозность Искусства Ума!
Невысокий «поляк», кучерявил в Лентах – Литературных Прохожих!
И возвысив Сатиру, Он не обидел (не унизил) Тебя (Себя)! (тима и Сад его Мыслей) Волгоград


Взойдет деспотизм Философии новой!
Двусмысленность речи, что психологи чтут!
Крамольные мысли и груз вместо Слова!
Пустую иллюзию, людям (незнайкам) несут!  (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.

О, Табаков! Ведь Ты по-кошачьи пролез (прокрался) по Надломленной Сцене (Жизни)!
Лишь затаившись (присматриваясь) в гримасах (грехах) 20ти летней Беды (Страны)!
Но именно Вы, сохранили в Себе (Людям) Неприкасаемость Театра!
Так учитесь Артисты (Шпионы) вить Вьюнком, и когда надо Цвести (Ползти)!  «тима и Сад его Мыслей» Волгоград.

О, А-ХА и Твои Норвежские Слезы!
О, Роксетт и биение Сердца Твое (мое)!
Ах, как Английский Язык связал Ваши Прочные (Пророческие) Грезы?!
И переплелись Лозою, в моей (Твоей) Голове!  (тима и Сад его Мыслей) Волгоград.




Время

ВремяПопулярное
АвторГостьБольше изображений от Гость    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление22/10/2011 13:40    
Просмотров1379   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Дни проживаются даром,
Улетают бесследно они,
И Ты исчезаешь как паром,
Проходят бесследные сны.
Легко добиваться успеха,
Когда не стоишь на мели,
И словно капелька смеха,
Ты мчишься где-то вдали.
Ковровою тучей летишь,
Как ангел небесный несешься,
К незримой Ты цели бежишь,
Не зная, что скоро вернешься.
Вернешься и будешь молить,
О том, чтоб отправится снова,
Но некого будет просить,
И Ты обернешься у дома...

Бесцельно прожитые дни,
Всегда остаются за кадром,
Но тут же всплывают они,
Как жизнь прошла уже даром.
Цените каждый свой миг,
Питайтесь им словно нектаром,
И будет в душе вашей Мир,
Пропитанный сладостным маром.

Жизнь-игра

Жизнь-играПопулярное
АвторGrekБольше изображений от Grek    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление20/10/2011 15:12    
Просмотров1442   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !

На смерть Цины

На смерть ЦиныПопулярное
АвторJakovБольше изображений от Jakov    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление09/10/2011 23:44    
Просмотров1745   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
Восемьдесят третий опус



Ночь тиха, всеблагая Звезда

Восточает иглицы сувои,

Ах, попались и мы в невода

Вифлеемской таинственной хвои.



Картонажные свечки белы,

Тесьмой пламенной щуки свитые,

Презлатятся русалок юлы

И макушки тлеют золотые.



Шелк течет ли, атрамент свечной,

Денно ль Золушки бьются под мелью,

Виждь еще: сколь вертеп расписной

Пуст и темен за плачущей елью.



Восемьдесят пятый опус



Ель всекрасная, слава твоем

Изумрудам и бархатным свечкам,

Спит юдоль, надарил Вифлеем

Ярких шишек сребристым овечкам.



Темной хвои серебро, веди

Нас в погибель, иных персонажей

И не видно с одесной тверди,

А тлеется лишь мел картонажей.



Всё таили румяна и яд,

Берегли мелованные тесьмы,

Негой белых увили наяд

Мглу шаров – со гирляндами, здесь мы.

На смерть Цины

На смерть ЦиныПопулярное
АвторJakovБольше изображений от Jakov    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление09/10/2011 23:16    
Просмотров1828   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !


Шестисотый опус



И опять меловые балы,

Тьмы наперсницы любят веселость,

А и мы не к добру веселы,

Маковей, Ханаанская волость.



На Монмартре еще бередят

Сны холстов живописные тени,

За отроками нимфы следят,

Канифолят басмою ступени.



Плачет грузная Ита, в бокал

Тщится яду подлить, цепенея:

Что ж сотусклый игольник всеал,

Ах, влекли нас по хвоям до нея.





  Сто четвертый опус



Торопятся пустые гробы

Изукрасить каймами златыми,

Небовольной любови рабы

И рекли нас великосвятыми.



Только рано ещё пировать,

Желть лилейная помнит ли сады,

Будут розы с гербов урывать –

Прекричат и забьются Гиады.



Как явимся в убойной росе,

О серебре и мертвой лазури,

Смерти жало на хладной косе

Узрят жницы и косари бури.


В чем соревнуетесь?

В чем соревнуетесь?Популярное
АвторAnna-marchБольше изображений от Anna-march    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление27/07/2011 10:11    
Просмотров1835   Комментарии0    0.00 (0 голосов)0.00 (0 голосов)Оцени !Оцени !
В чем саревнуетесь,вы, люди,
Кто лучше и кто хуже на Земле?
Но победителя,поверьте мне,не будет-
Ведь каждый уникален по себе.

Не нужно вам не на кого равняться,
А лучше развивайте свой талант.
И перестаньте уж всего бояться,
Трусливым не дается в руки фарт.

image_412311101258219789677.jpg

image_412311101258219789677.jpgПопулярное
АвторBrokenБольше изображений от Broken    Категория"Наше творчество"    Последнее обновление26/07/2011 16:40    
Просмотров1682   Комментарии0    4.00004.00 (1 голос)Оцени !Оцени !

Изображение No. 121-150 (из 641)« 1 2 3 4 (5) 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 22 »






Original idea by Stoun. Design by ENVOY.name | YogaRadio - Жизнь в гармонии!

Поиск
Вход
Пользователь:

Пароль:

Запомнить

Забыли пароль?

Регистрация
Кто активен
17 пользователь(ей) активно (2 пользователь(ей) просматривают Галерея изображений)

Участников: 0
Гостей: 17

далее...
Произведения