Одинокий тополь, по полю гулял,
И края цветные, в щеки целовал.

Танцевал с березой, проронил слезу,
Может то не тополь, это я бреду.

Под ночные звезды, словно фонари,
Танцевал с луною, пьяный от любви.

Лес как хмурый дядька,на меня глядел,
Молодой да юный, песнь свою запел.

Ветром закружился,да сорвал цветы,
Эх моя любимая,где же теперь ты?

С кем проводишь ночи,и кому верна,
Знай навеки в сердце,ты всегда одна…

Где-то далеко, на Патриарших,
Лебеди плывут как корабли.
Памятью, любовь не потерявшим,
Песнею, взлетают от земли.

Вы приходите ко мне ночами,
Рыжий волос льется как волна.
Объясняюсь Вам порой стихами,
Говоря, что вы теперь одна.

И пишу для Вас, прекрасной ведьмы,
Вспоминая жар зеленых глаз.
Вспоминая рук прикосновенье,
Обнимая Вас, который раз.

Мы же с Вами даже не герои,
Повести прекраснейшей любви.
Но сюжет, знакомый нам до боли,
Зажигает вдалеке огни.

И читая жизнь двоих влюбленных,
Доверяясь памяти, словам,
Вашим взглядом, нежным, окрыленный,
С неба, к вашим падаю ногам.

23.05.2009

Вы знаете, ведь скоро зацветут,
Своей красой манящие пионы.
И струны на гитаре вдруг порвет,
На смену лета, пышная матрона.

Вы знаете, ведь скоро запоют,
По летнему навязчивые пчелы.
Деревья, зарыдавшие, прольют,
Янтарные и пахнущие смолы.

Вы знаете, ведь скоро на лугах,
Взорвутся ярким цветом, медоносы.
И радужно сверкающих лучах,
Смеяться под ногами будут росы.

Но знаете, средь буйности полей,
Среди благоуханья яркой силы,
От Вас хочу услышать я скорей,
От Вас хочу услышать слово — милый.

19.05.2009

По небу нежной поступью луна,
Свои шаги небрежно отсчитает.
Что в этой жизни может быть одна,
Тихонько шепчет кто-то и смолкает.
Я знаю Вы сейчас среди друзей,
Но вдруг уколет в сердце незаметно.
Мне Вас увидеть было-бы милей,
Промчавшись в сердце ветром предрассветным.
Хотелось бы мне, лечь у ваших ног,
Свернувшись калачом и нежно лая,
Пройдя за Вами множество дорог,
И Вам хвостом вилять не забывая.
Хотелось бы пройти за Вами вслед,
И морду положив Вам на колени,
Урчать от ласки много долгих лет,
Дарить Вам нежность, почести мгновений.
И вновь, когда закатится луна,
На сером небе зорькой догорая,
Лизать лицо Вам, сразу после сна,
От счастья, по щенячьи громко лая.

13.05.2009.

Марія Курінна


Жіноча доля

Ти родилась з піснею у серці
І, мов казку, життя сприймала.
В своїм краї, мов в райськім озерці,
Із природою в дружбі зростала.

І любили тебе: відважні,
Оббивали твої пороги,
Боязкі, мов зорю недосяжну,
Обминали на півдороги.

Ти зазнала кохання і зраду…
Врешті, судженого зустріла.
Тільки в дітях найшла відраду,
Ними дихала і горіла.

Все було, не було головного,
Бо душа твоя пісні жадала,
Розуміння і щастя людського,
На яке так давно чекала.

Ти, мов лист на чужому вітті,
Не такої ти долі бажала.
Ти не в тім народилась столітті,
Ти не того” принца” обрала.

І змирилась, бо так годиться.
У сім`ї – та сама з собою…
А ночами інколи сниться
Той, що пізно зустрітий тобою…

Ніби ангел, посеред ночі
Ніжно гладить твоє волосся,
Він цілує стомлені очі
І запитує, як жилося?

Чи тебе не кривдили люди,
Чи дітей ти своїх зростила?
Утішає, що добре все буде,
Що на все в тебе знайдеться сила.

Ти ві сні йому посміхнешся,
Покладеш голівку на груди…
Та в холоднім поту жахнешся :
Що про це подумають люди ?

Ти заміжня і в тебе діти.
Вони знають тебе “ святою”.
Ти не можеш собі посміти
Стати іншою, не такою.

Не для тебе цілунки чужі,
Не для тебе весна несподівана…
І залишиться пісня душі
Недописана, недоспівана...

Она писала надписи в душе,
Чернилом воплощая их на стенах.
И оставляла яд в горячих венах,
Бродя ковром в забытом неглиже.
Забытая история о прошлом,
Заклеена бумагой на стене.
И говоря — не думайте о пошлом,
Роняет взгляд в надраенном окне.
Она была рабой своих привычек,
Меняя взгляды, ласки и слова.
Даря им смысл подержанных кавычек
Была в забитой комнате сама.
К чему стремилась и чего желала,
Когда писала надписи в душе,
Та, что так долго милого искала,
Бродя ковром в забытом неглиже.

24.04.2009.

Марія Курінна


Молитва Богородиці


Пречиста Діво, Пресвята Маріє,
Заступнице й пораднице моя,
Моя Любове, Віро і Надіє,
На все життя боржниця я твоя.
Прошу тебе – урозуми, помилуй,
Моїх дітей і всіх дітей, прости,
А людям всім дай розуму, дай сили,
Терпіння, щоб лихе перенести.
Прошу за рідних, за близьких і дальніх,
За друзів і за недругів своїх,
Прошу за праведних, за грішників останніх,
Щоб примирити всіх людей земних.
Прости мене, що рідко я корюся,
Що бережу гординю у собі.
Прости мене, що мало я молюся,
Лише гріхи свої сповідую Тобі.
О Мати Божа, Діво Пресвятая!
Прошу тебе сердечно і молю:
Навчи мене, як жити в світі маю,
Прости, що вірую, надіюсь і люблю.
Люблю цей світ і кожну в нім травинку.
І ця любов іде з мого єства.
Прости, Заступнице, що я всього лиш жінка,
Яка родилась в день Твого Різдва.

Закат. Так тихо. И луна
С небес глядит, пытаясь сглазить
Ты так прекрасна и мила
Как мотылек прилегший наземь

Бордово-розовый туман
Окутал нас без сожалений
И ты, и я, сплошной обман
Зачем родил нас вместе Гений

Судьба моя тебе дана
Как этот вечер нам дарован
И пусть же белая луна
Не разлучит нас тихим словом

Я докажу всем существом
Есть только ты на всей планете
Пусть наше счастье будет в том
Что мы друг другу вечно светим

Марія Курінна


Ти про мене думаєш з ніжністю


Осінь вже відступала з гідністю,
Обігрівши теплом востаннє.
Ти на мене поглянув з ніжністю,
А я в мить запалала коханням.

Наша зустріч була нежданою:
Враз дмухнуло вітром весняним…
Я для тебе стала жаданою,
А для мене ти став коханим.

Та скорились ми долі – істині,
Бо між нами прірва без краю.
Ти на мене дивишся з відстані,
Я тебе здаля обминаю.

Все це скоро вже стане вічністю,
На дні серця осіло з кров`ю:
Ти про мене думаєш з ніжністю,
Я про тебе – з гіркою любов`ю.

Приспів:

Білим птахом – моя любов,
Сірим птахом – моя печаль.
Не ятріть мою душу знов,
А летіть собі в синю даль.

Марія Курінна

Остання любов

Ти - остання любов, ти – жорстока любов,
Знову душу мою роз’ятрила.
І горить, і щемить, і болить вона знов,
Та здолати тебе вже несила.

Ти – остання любов, безнадійна любов,
Ти і радість моя, і недоля.
Так безжально із серця висмоктуєш кров.
Та на все в світі Божая воля…